Тіло хлопця довго не могли знайти, рідні та близькі довго сподівалися, що він живий.
Сьогодні у Кременчуцькому міському палаці культури було багато людей: чимало молоді, громадян середнього віку, педагогів. Тут проводжали в останню путь молодого Захисника, який пішов захищати Батьківщину добровільно з травня цього року – Іллю Володимировича Василищенка.
З Міського палацу виходила і плакала молодь, не стримували сліз і старші.
Історію про захист та смерть Іллі справді можна вважати легендарною. Адже хлопцю не можливо було потрапити на війну з 2022 року через те, що йому ще було 19. Проте патріотизм переміг. Хлопчина потрапив до штурмової бригади наступного року – у травні 2023 р.
«Сьогодні, мабуть, одна із найтяжчих втрат нашого віку. Бо прощаємося зі справжнім патріотом. Він підписав контракт з військовою штурмовою частиною. Там, де всі керівники, всі командири, ті, що пройшли Маріуполь, Азовці. Навчався, пройшов спецшколу як штурмовий. І був направлений в зону бойових дій. Там вони штурмували Бахмут Донецької області. Так сталося, що їх група потрапила в дуже складну обстановку. Почався артобстріл. Він залишився на прикритті, група вийшла. На жаль, виходу не було. Наш Ілля прикривав до останнього наших хлопців, і завдяки йому група залишилась цілою. А ці хлопці отримали важке поранення, але залишились живими», - розповідає військовий із позивним «Художник».
Сталося це 31 липня цього року. А оскільки росіяни нещадно обстрілювали позицію, довгий час було невідомо, що з ним того дня сталося насправді.
Про подвиг свого двоюрідного брата з неймовірною жалобою розповідає сестра Анна.
«Він для нас був опорою, був дуже сильним, для нашої сім'ї це величезна втрата. Я не знаю, як нам її пережити. Він загинув як справжній герой. Він зі своїм побратимом прикривав штурмову бригаду і весь вогонь взяв на себе.
Я його нянчила, коли він був малий. Моя мама - його хрещена. Тому ми його всі дуже-дуже любили. Він був дуже доброю та чуйною дитиною. І веселою. Це, знаєте, як було наше ясне сонечко для сім'ї», - розповідає вона.
Та додає, що з того дня, коли хлопець зник зі зв’язку, вони до останнього сподівалися, що це не смерть, а полон. Тому до останніх днів звістки тривали його пошуки.
Про те, що Ілля знайдеться, сподівалися і його друзі. Зі сльозами на очах про це пригадує його подруга дитинства Маргарита.
«Ми знали один одного дуже довго, тобто, майже від народження, бо ми всі росли в одному дворі. Ілля був дуже чуйний, спокійний хлопець, дуже відважний. Він ніколи нікого не ображав. А навпаки, завжди захищав тих, хто цього потребував. І я можу сказати, що війна забирає кращих», - її слова.
Складно підібрати слова і першій вчительці Людмилі Василівні Кузьминій.
«Дуже хороший, позитивний. І не по віку вольовий. Він завжди приймав такі обдумані, справедливі рішення. Я, якщо чесно сказати, від нього чекала такого рішення. Коли вони були в 7 класі, я їх вистала на захист і пішли зі спеціалістів займатися десантниками. І перше побачила, вони прийшли до школи, я кажу, боже, які ви в мене малі, які ви вже дорослі. І вони після танців пішли займатися спортом», - таким він був.
Про те, що Василищенко був надійним і стримував слово, був на боці добра – розповідає однокласниця Варвара, висловлюючи співчуття рідним та подяку Захиснику від усіх однокласників.
«Але від нього можна було завжди почути слова підтримки і попросити про допомогу. Він пішов захищати нашу країну заради нас. Він поклав своє тіло заради нас, щоб ми жили в мирі і злагоді, щоб ми не відчували того болю, яке відбувається там.
Пам'ятаю, останній раз, коли ми з випускного поверталися пізно додому, він проводив мене особисто. Приносив на руках через залізні кулі, бо в мене боліли ноги від підборів. Дуже боляче. Дуже боляче. Вічна йому пам’ять», - її слова.
Після цього молодого героя відспівали у Свято-Миколаївській церкві, після чого поховають на Меморіалі героїв Свіштовського кладовища.
Вічна пам’ять та наша подяка Іллі. Щирі співчуття рідним та близьким!
Нагадаємо, Кременчук проведе в останню путь Іллю Василищенка, який повернувся з-під Бахмуту на щиті
Ліна Романченко
Фото Микити Ліцкевича