
Увагу від споглядання на гору відвертає берег, який усіяний залишками людської діяльності: черепками глиняного посуду, кістяками, дивними шматками глини.
Минулої неділі журналістка Кременчуцької газети здійснила невеликий (на 7 кілометрів) \піший похід узбережжям Кременчуцького водосховища, або як його ще називають, моря.
Варто відразу зазначити, що цієї пори року рівень води нижчий, ніж, приміром, навесні. Тому прогулянка проходила практично дном нашого моря.
Це дає якнайкраще роздивитися власне гору Пивиху, яку вважають найвищою точкою нашого регіону.
А саме можна помітити у прямовисній горі, двері. За ними видно побілені стіни і арковий вхід далі.
У іншому місті чудово видно нашарування порід, з яких складається гора. Там якісь десятки сантиметрів, а нашаровувалися вони тисячі, а може й мільйони років.
Увагу від споглядання на гору відвертає берег, який усіяний залишками людської діяльності: черепками глиняного посуду, кістяками, дивними шматками глини.
Там де море відійшло ген далеко можна натрапити на місце, де до затоплення стояли людські хати, хліви чи сараї. Там лежать великі шматки горщиків, іржаві цвяхи, трапляються навіть ножі, ложки.
Місцями глина виходить величезними твердими шматками. На цей своєрідний щит ступаєш, а він не провалюється.
І про сумне. Гора Пивиха – нещадно рушиться. Це помітно, коли ти тут буваєш часто. І помічаєш, як стояло величезне дерево на краю схилу, а за якийсь тиждень два воно вже мертвим лежить у підніжжя. Сам схил також «з’їжджає» донизу.
Тому рекомендація – якомога далі триматися від прямовисних схилів Пивихи.
Не можна не згадати, що сама гора знаходиться між селом Максимівка і селищем Градизьк. Тож пішки можна пройтися по цьому маршруту.
Як до Максимівки, так і до Градизька з Кременчука курсують рейсові автобуси. Приміром до Максимівки, звідки можна спуститися до берега моря, вартість квитка складає 35 грн.
Графік руху дуже зручний. Можна поїхати на 2-3 години, а можна і на півдня.
Світлана Павленко
Фото авторки