Героям Слава!
11 років тому, 18 лютого 2014 року, в Україні відбувся найтрагічніший етап Революції Гідності.
Про це нагадав військовослужбовець Леонід Харченко
"Зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом повернення до Конституції України 2004 року. На той час до урядового кварталу було стягнуто великі сили міліції, БТР і два водомети. А у Маріїнському парку зібралися сотні «тітушок». Коли Майданівці наблизилися до Верховної Ради, силовики розкололи колони і разом із «тітушками» почали відтісняти людей. На вулиці Грушевського та Кріпосному провулку розпочалися сутички. На вулиці Шовковичній проти демонстрантів бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби: світло-шумові гранати та помпові рушниці. З боку Майданівців в сторону правоохоронців полетіло каміння та петарди, крім того, протестувальники підпалили дві вантажівки КамАЗ, що блокували проїжджу частину. Сутички між силовиками та Євромайданівцями відбулися також у Маріїнському парку з боку станції метро «Арсенальна». Опівдні «Беркут» почав відтісняти мітингувальників по вулиці Інститутській у бік Майдану Незалежності. Своєю чергою мітингарі розпочали спорудження барикад на перехресті вулиць Інститутської і Банкової та у Маріїнському парку", - пише Харченко про події того дня.
Він нагадав, що близько 20.00 силовики почали ще один штурм Майдану, але вже за допомогою бронетехніки. Пізно ввечері цього дня на Майдані загорівся Будинок профспілок. Полум’я поширилось на верхні поверхи...
У результаті протистоянь 18 лютого, на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку, у Маріїнському парку та Майдані Незалежності загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості.
"Серед загиблих під час протистояння у Кріпосному провулку в урядовому кварталі в центрі Києва виявився і наш земляк Ігор Сердюк. Сердюк Ігор Миколайович народився 3 листопада 1969 року у м. Кременчук Полтавської області. Закінчив Кременчуцьку середню загальноосвітню школу № 18. У 1988-1990 роках проходив строкову службу у військових лавах. З початку 1990-х років брав активну участь у національно-патріотичному русі у місті Кременчук. Займався приватною підприємницькою діяльністю - організацією ремонтно-монтажних робіт. Разом з тим, захоплювався підводною риболовлею та спортивним дайвінгом, був переможцем всеукраїнських змагань з цього виду спорту. Ігор в усьому досягав високих результатів. Був веселою, чесною і порядною людиною, мав чимало друзів. Він любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом, вболівав за долю своєї держави, прагнув їй добра та кращого майбутнього", - зазначив військовослужбовець.
Учасник Революції гідності, активіст Євромайдану, прапороносець дев'ятої сотні Самооборони Майдану. Приїхав до Києва відразу після побиття «Беркутом» мирних активістів 30 листопада 2013 року. Інколи їздив додому, щоб навідати рідних. 18 лютого 2014 року, на перехресті вулиці Інститутської та Кріпосного провулку, неподалік Маріїнського парку, він разом з іншими громадськими активістами будував барикаду, носив мішки. У цей час на майданівців напали «тітушки» та беркутівці. Почалася сутичка, в ході якої один із нападників вистрелив в обличчя Ігорю Сердюку з обрізу, внаслідок чого герой загинув на місці.
Похований Ігор Сердюк на Свіштовському кладовищі у м. Кременчук. Указом Президента України від 21 листопада 2014 року №890/2014 «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності», Сердюку Ігорю Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Світлана Павленко
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
