
Здається люди йшли нескінченним потоком, несучи квіти. Не було вільних ваз біля труни, їх клали вже зверху...
Сьогодні наше місто проводить в останню путь відомого кременчужанина Олександра Бортника. Свого часу він пройшов війну в Афганістані, тривалий час у Кременчуці очолював Спілку ветеранів війни в Афганістані.
У 2010 році був кандидатом на посаду міського голови Кременчука. Брав активну участь у подіях Євромайдану.
Тож сотні і сотні кременчужан прийшли попрощатися із загиблим в Міський палац культури, де традиційно проводиться церемонія прощання.
Це і побратими по Афганській війні, члени організації, де Олександр Бортник був головою і звичайні, містяни, які вшановують дії Героя. Чоловікии прийшли у військовій формі із прапорами. Здається люди йшли нескінченним потоком, несучи квіти. Не було вільних ваз біля труни, їх клали вже зверху...
По подробиці загибелі Олександра Бортника журналістам розповів військовослужбовець із позивним "Лиман".
"Напередодні в Кременчуцькій РТЦК та СП надійшло сповіщення з військової частини про загибель Олександра Бортника. Після того як РТЦК сповістили родичів загиблого та були зроблені лікарські висновки про смерть моргом м. Новомосковськ, РТЦК спільно з військовою частиною почали займатися евакуацією тіла Олександра Миколайовича до рідних у наше місто.
Висловлюємо щирі співчуття з приводу загибелі захисника України та українського народу в російсько-українській війні старшого сержанта Олександра Бортника, 1967 року народження.
Він жив у місті Кременчук, навчався в загальноосвітній школі №3, закінчив ПТУ No16.
Призваний на військову службу під час мобілізації 27 листопада 2022 року. Займав посаду командир розвідувального відділення.
Загинув 3 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання по захисту України, мужньо виконавши військовий обов'язок в районі населеного пункту Жилане, Покровського району Донецької області», - слова «Лиман».
А ось ветеранам війни в Афганістані було дуже важко підібрати слова, адже вони багато роботи зробили спільно, тож їм було що розповісти.
"Із Олександром Бортником ми з познайомились приблизно за таких обставин, як зараз. Привезли загиблого з Афганістану і ми разом купували квіти. Видно було, що людина після війни, воював. Слово за слово - і так ми познайомились.
Потім були довгі роки спільної праці. Він був головою спілки, нашої «афганської» спілки довгий час. Саме за його головування в нашій спілки у Кременчуці був збудований кращий у всьому Радянському союзі пам'ятник воїнам афганської війни, адже Кременчуччина найбільша постраждала в афганській війні...
Ми мріяли, ми думали, що та війна наша остання, але виявилося, як виявилося. А Сашко, брав участь і в чеченськй війні, він туди їздив як інструктор, і з перших днів агресії московитів ще 2014 року брав участь в АТО. Деталі деякі я знаю, але не можу розповісти.
Він один із перших, який пройшов з Майдану до командира підрозділу.
Із початком повномасштабного вторгнення Олександр зник з наших, так скажемо, радарів. Ми не знали, де він. Просто знали, що у війську. А тут повідомили страшну річ. Досвідчений воїн, професіонал, але війна є війна. Гинуть найкращі»,– говорить Іван Пісня, член спілки ветеранів Афганістану, заступник начальника штабу ДФТГ№3.
Як позитивну людину пригадує Олександра Бортника кременчужанин Василь Яровий.
"Познайомились ми в 1989 році. Він повернувся з Афганістану, ми раніше спілку нашу організовували. Він влився в наші ряди.
Працювали разом, товаришували. Потім після 2014 року мало бачились.
Минулого року зустрілись, він після поранення був ще слабкий, але веселий. Він завжди був позитивний з гумором», - Василь Яровий, член спілки ветеранів Афганістану, інструктор з бойової підготовки ДФТГ№3.
Попрощатися з Олександром Бортником прийшли однокласники і його вчитель фізики, а нині директор гімназії №16 Олексій Довбня.
«Сьогодні зібралися однокласники Саші Бортніка. Він закінчив 8 класів школи №3 в 1982 році. Я був учителем фізики, ну а потім з 8 класу діти пішли в 9-10 класі я був класним керівником. Ось вони всі, які жили і дехто продовжує жити на Третьому занасипу, які добре знали Сашу», - говорить Олексій Довбня.
Його доповнює однокласниця Олександра Бортніка – Вікторія Новік.
«Дуже тяжко, дуже сумно. Це був взірець нашого класу. Мибули дружніми один одному допомагали.Сашко був у нас, наш Сашуня, він був особливим, він був підтягнутим, він був спортивний.Він настільки справедливим і чесний, що він ніколи нікому не боявся сказати правду в очі. Дуже тяжко, він дуже розумний. Ми його із самої школи так і назвали Партизан, за його сміливість і за його впертий патріотичний характер», - розповіла жінка.
Вона пригадала, як Олександр Бортник опікувався рідними іншого однокласника, який загинув на війні в Афганістані.
Однокласник Ігор Михайлик пригадав Олександра Бортника, як чудового товариша, який завжди був в центрі компанії.
Попрощатися з Олександром Бортником приїхали до Кременчука учасники легендарного гурту з Лубен "Контингент". Чоловіки щиро завдячують йому за те, що дав старт їм ще середині 90-х.
"Познайомились ми з Олександром в далекому 1996 році, вони запросили наш колектив в місто Кременчук з концертом до Дня виводу радянської армії із Республіки Афганістан. Так завязалась наша дружба з містом Кременчуком, та й самим Олександром Бориником.
Його можна назвати хрещеним батьком нашого колективу, так як вони разом з Ігорем Моісеєнком випустили наш перший альбом.
Це було на студії "Вісма радіо", вони роздрукували 100 тисяч поліграфії, зробили поштовх нашому колективу. Завдяки їм стали відомі на всю Україну і СНД..",, - говорить учасник гурту "Контингент" Олександр. До труни загиблого учаснику гурту поставили великий кошик із живими квітами.
А містяни вшанували загиблого на війні Героя "живим коридором", ставши на куліна. Далі труну з тілом Героя повезли до Миколаївського Собору, де відбулося відспівування Олександра Бортника. Супроводжувала жалобну процесію колона легкових автомоілів з прапорами.
Останній свій прихисток на цій землі Олександр Бортник знайшов на Свіштовському кладовищі у Меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото, відео Ігора Борисевича