Кременчук пам’ятає!
Сьогодні, 26 квітня, Кременчук разом з усією Україною вшановує пам’ять жертв та героїв Чорнобильської катастрофи — однієї з найбільших трагедій в історії людства.Цьогоріч минає вже 39 років від того чорного дня. Для Кременчука ця дата має особливе значення: понад дві тисячі кременчужан брали участь у ліквідації наслідків катастрофи. Їхній героїзм і самопожертва назавжди залишаться в історії міста.
Щороку в цей день міська та районна влада, кременчужани та ліквідатори аварії збираються біля пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобиля», щоб покласти квіти та згадати тих, хто ціною власного життя та здоров’я став на захист світу від радіаційної небезпеки.
У Кременчуцькому районі нині проживають 1802 ліквідатори, серед яких 356 людей мають інвалідність, пов’язану з Чорнобилем. Це не просто цифри — це реальні людські історії, біль і досвід, які не зникають із часом.
У 2024 році для підтримки ліквідаторів було зроблено низку важливих кроків. Щомісяця 898 ліквідаторів отримують компенсацію за продукти на загальну суму понад 858 тис. грн. 307 осіб отримали щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 32 тис. грн. 118 вдов ліквідаторів отримали по 4 тис. грн до Міжнародного дня пам'яті жертв радіаційних аварій. Одна сім'я, яка втратила ліквідатора, отримала компенсацію у розмірі 7,6 тис. грн. Для одного з постраждалих було виплачено 8,2 тис. грн на додаткову відпустку. Крім того, для санаторного лікування вже передбачено 299 тис. грн на 2025 рік. Також було забезпечено безоплатне лікування та зубопротезування для ліквідаторів.
Дата 26 квітня 1986 року змінила світ назавжди.
Того дня на Чорнобильській АЕС вибухнув четвертий енергоблок. Реактор було зруйновано, десятки пожеж охопили станцію, які гасили всю ніч, а вогонь в центральному залі вдалося приборкати лише 10 травня, за допомогою авіації.
Наслідки катастрофи стали глобальними: радіаційне забруднення поширилось на 34 європейські території, понад 85 мільйонів людей зазнали опромінення, сотні тисяч загинули від хвороб, спричинених радіацією. Зона відчуження забрала життя та майбутнє десятків населених пунктів — 81 з них залишилися безлюдними.
Ведуча також нагадала, що на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Чорнобильська АЕС опинилася під російською окупацією. Небезпечні сховища радіоактивних відходів стали ареною бойових дій. Окупанти перебували в зоні ЧАЕС п’ять тижнів, кілька разів залишаючи станцію без електропостачання, необхідного для охолодження ядерного палива, та тримали в заручниках цивільний персонал і військових.
Після деокупації виявлено численні пошкодження обладнання та знищення автоматизованої системи контролю радіаційного стану, яка складалася з 39 датчиків випромінювання.
"Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи, адже гратися з ядерною енергетикою надто небезпечно і захоплення АЕС не повинні бути важелем впливу. Це треба зупинити. І в день 39-ї річниці Чорнобильської катастрофи про негативні наслідки жахливої аварії слід нагадати всім світовим лідерам. У ніч на 14 лютого 2025 року російський ударний безпілотник зі своєчасною бойовою частиною влучив в укриття над 4-м енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції. Виникла пожежа, яку оперативно ліквідували, пошкодження захисної конструкції виявилися суттєвими, проте рівень радіації залишився в межах норми. Чорнобиль не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії", - наголосила ведуча.
Сьогодні Чорнобиль — це не лише символ трагедії, але й безмежної мужності та самопожертви.
Персонал станції, пожежники, військові, лікарі та вчені — всі вони, не думаючи про власну безпеку, боролися з невидимим ворогом, рятуючи мільйони життів. У пам'ять про тих, хто поклав своє життя в боротьбі з наслідками Чорнобильської катастрофи, залунала хвилина мовчання.
"Минуть роки, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей і тих, кого він зачепив своїм не добрим крилом і тих хто народився далеко від покривдженої землі.Цей день 26 квітня 1986 року завжди об'єднуватиме всіх живущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. І ми з вами зібралися сьогодні разом, щоб сказати найголовніше: Ми пам'ятаємо!...
І хочеться сховатися і хоч якось захистити себе від суцільного болю, але ми маємо знати про Чорнобиль. Це дуже боляче, дуже важливо для всіх нас. Чорнобиль це не колишнє, це теперішнє і це наше майбутнє на дуже багато років.Якими будуть ті, хто прийдуть після нас? Яку землю ми передамо гімну спадщину? Тож боронитимемо нашу прекрасну землю Україну, не дамо її знедолити, занедбати і отруїти.", - підсумувала ведуча всі присутні, в тому числі учасники ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, вшанували пам'ять своїх побратимів та жертв трагедії, поклавши квіти до пам'ятного знаку.
Вони ще раз підтвердили свою відданість і мужність, згадуючи ті важкі моменти, коли, не шкодуючи себе, рятували життя мільйонів людей.
Бокарєв Микола Іванович, колишній голова кременчуцької Чорнобильської організації, поділився своїми спогадами про діяльність організації та власний досвід.
Він розповів, що три роки очолював цю організацію і зазначив, що для нього вона була дуже важливою. Порівнюючи Кременчук з Одесою, де зараз проживає, він зазначив, що в Кременчуці все організовано набагато краще, адже є одна організація, яка піклується про всіх чорнобильців. Микола Іванович підкреслив, що до організації часто звертаються люди з проханнями про допомогу, а лікарня та інші установи завжди готові допомогти як чорнобильцям, так і військовим.
Про своє призначення ліквідатором аварії він розповів, що це сталося, коли йому було 40 років. Він був військовим і став командиром батальйону санітарної обробки, що займався обробкою сіл, криниць і будинків, а також вивезенням людей. Микола Іванович згадав, що на той час ніхто не знав, наскільки небезпечна радіація, тому вони не мали спеціального захисту, а просто працювали за інструкціями, що були доступні.
"Тобто абсолютно всі села ми обробляли, криниці, будинки, хати, людей вивозили і так далі. Отака була робота. Робота була дуже паршива. Моїх два комбати вже немає живих, тому що трошки не остерігалися.Ми ще тоді не знали, що таке радіація, яка вона є, який в неї запах, що вона робить і так далі. Тому зараз респіратори, марлю повісиш і все на тому. А так зазвичай наша була така робота...", - розповідає Микола Іванович.
Також він поділився цікавою історією про одне із сіл, куди вони приїхали працювати. Виявилось, що там була бабуся, яка, попри небезпеку, винесла ліквідаторам пироги з буряками, що стало для них маленьким, але теплим спогадом у тому тяжкому часі.
Щодо впливу радіації на його здоров'я, Микола Іванович зізнався, що вона дуже погано позначилась на його організмі. У нього виникли проблеми з серцево-судинною системою. Також він відчуває труднощі в пересуванні.
Ще один ліквідатор, Віталій Чирва, поділився своїми спогадами.
Чоловік розповів, що проходив військову службу, коли після аварії на Чорнобильській АЕС був піднятий по тривозі. О 6 ранку він вже перебував у Чорнобилі, на Сумщині, і пізніше охороняв тридцяти та десятикілометрову зону. Віталій також поділився, що на його шляху було багато трагічних моментів, зокрема, одна з найстрашніших історій сталася 19 травня, коли їх зупинили біля Чорнобиля. Там він бачив автобуси, в яких на носилках лежали люди, обгорілі від радіації.
Щодо здоров’я, то Віталій зазначив, що з часом у нього погіршився зір, і він згадує, як через кілька років після Чорнобиля почав помічати проблеми з очима. Він також зауважив, що болі в кістках — це спільна проблема для багатьох ліквідаторів, і ці страждання часто залишаються з ними на все життя.
Цей день — це не лише спогади про трагедію, а й вшанування тих героїв, які ціною свого здоров’я та майбутнього стали на захист людства. Їхній подвиг живе і житиме в наших серцях.
Пам’ятаємо!
Валерія Макряшина
Відео Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
